Історія назви міста Ізюм: «узун» трансформувалося в «ізюм»
Перші згадки Ізюма відносяться до 1571, в цей час тут стояв сторожовий пост. Пізніше, до 1651 року, у літописах згадується Ізюмський окоп, як укріплений пункт, побудований на горі Кременець у 2-й чверті 17 століття.
Що ж до сучасної назви гори Крем’янець, то історія виникнення її назви така: колись на самій вершині гори була татарська фортеця (тюркською – «кермен»). Факт її існування підтверджується знаходженням у 1926 році кам’яної плити з арабським написом. Швидше за все, татарське «кермен» було переосмислено на руський лад у кремінь, а потім і в Кременець. Можливо, свою роль відіграло не тільки близьке звучання російського й татарської слова, а й указівка на кам’яну («крем’яну») структуру гори.
Історики розповіають: «Татарське назва Гузун наводить на думку, що на місці Ізюма, або поблизу нього, було татарське містечко. Останнє, як побачимо, безсумнівним виявляється і за письмовими пам’ятками».
«Гузун» татарською – переправа. Історичні джерела свідчать, що в районі Ізюмської гори – знаменитого Крем’янця, про який йтиметься далі, дійсно існував брід. Але він був не один – у цьому районі джерела початку XVII століття нараховують їх близько 11. Крім того, брід згадується у зв’язці Ізюм – Курган. Тут слід згадати, що курган у багатьох східних народів – це не тільки могила, а й поселення, а також пагорб, височина або штучний насип.
Професор Михайло Гетьманець вважає, що саме Крем’янець автор «Слова о полку Ігоревім» називає Шеломянь («О русская земля, уже за шеломянем еси!»). Цілком імовірно, що татари, що господарювали тут XIV– XVI століттях, назвали орієнтир по-своєму: узун-курган, тобто довга гора.
Згодом незвичне для руського вуха слово «узун» трансформувалося в більш зрозуміле «ізюм».
Leave a Reply