Рынки города Изюма - ИсторияПротягом довгих років торгівля в Ізюмі відбувалася переважно на ярмарках.

Ізюмські товари (переважно гончарні та інші ремісничі вироби, посуд, збіжжя, городина, вино, сало) жваво доповнювалися товарами з інших місцин: сукнами, шовком, виробами зі скла. Особливо славилися унікальні вироби ізюмських гончарів.

На початку ХІХ ст. в місті сформувалися два базари – Верхній та Нижній. Нижній базар розташовувався на Базарній площі (нині – спортивний майданчик Гімназії №1).

Верхній базар розташовувався там, де зараз розташовано Центральний ринок. Базар збирався двічі на тиждень, також практикувалася “підторжа”.

На базарах існували рибні, молочні, м’ясні ряди та хлібні. Аромати печеного хліба, маку, ванілі, прянощів, з самого ранку сповіщали ізюмчан про початок базарного дня.

Від Нижньо-Садової вулиці (нині пр. Незалежності) ряди Верхнього базару тяглися до підніжжя Крем’янця, де стояли кузні й роми торгували кіньми. На розі вулиці Гоголя торгували дровами та сіном, поряд привозили вози з буряком, гарбузами, картоплею.

У 1919 р. базари було ліквідовано велінням радянської влади. Згодом відновився лише Верхній базар, проте він значно зменшився.

У повоєнні роки на колишньому Верхньому базарі розмістився Колгоспний ринок. Незважаючи на ворожу до торгівлі позицію влади, тут тривав продаж свіжих та якісних продуктів, часто відсутніх у державних крамницях.

У 1950-ті – 1960-ті роки, коли Ізюм швидко зростав, в районі залізничного вокзалу виник ще один базар.

Друга половина ХХ століття позначилася в історії ізюмських базарів особливим колоритом. Старовинне поєднувалося з сучасним. Саме на базарі проходило життя оспіваної в літературних творах буфетниці тітки Моті,  торговця гасом Сказки, чудернацького інтелігента Гриші, який розважав публіку грамофонною музикою.

В останні тридцять років ізюмські базари, постійно видозмінюючись, продовжують відігравати роль головного торгівельного центру міста, є центрами його економічного життя.

Джерело: Ізюмська ОТГ