Окунь звичайний – цікаво

Окунь звичайний (Perca fluviatilis) – вид риб родини окуневих.

Зустрічається в Європі та північній Азії. В другій половині XIX сторіччя звичайного окуня з Великої Британії перевезли до водойм Австралії, Тасманії та Нової Зеландії, де він добре прижився. Інтродукція до водойм Південної Африки виявилась безуспішною, хоча в перші роки після заселення і спостерігався спалах чисельності.

Забарвлення окуня досить яскраве: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з 5-9 темними вертикальними смугами, хвостовий, анальний та черевні плавці – яскраво-червоні, а грудні плавці – жовті. Перший спинний плавець – сірий з великою чорною плямою в задній частині, другий – зеленувато-жовтий, очі – оранжеві. Втім, у залежності від водойми забарвлення окуня може змінюватися. Так, у лісових торф’яних озерах зустрічаються цілком темні популяції.

У великих озерах та водосховищах окунь утворює дві екологічні форми, що притаманні різним частинам водойми: дрібний прибережний «трав’яний» та великий глибинний. Трав’яний окунь росте повільно, в його харчуванні велике значення має зоопланктон, личинки комах та водні безхребетні. Глибинний окунь – хижак, який росте швидко. Найбільші особини сягають довжини 40 см та ваги понад 2 кг (задокументовано вилов окуня довжиною 55 см та вагою 3 кг). Великі окуні виглядають горбатими, оскільки більше ростуть у висоту та товщину, аніж в довжину.

Статевої зрілості окунь досягає у віці 2-3 років. Нерест відбувається за температури води від 1 до 15°С. В залежності від розміру самиці відкладають від 12 до 300 тис. ікринок. На першому році життя маленькі окуні тримаються у прибережних заростях та харчуються черв’яками або личинками комах. На хиже харчування переходить за довжини 2-4 см, але справжнім хижаком стає, досягши довжини понад 10 см. Харчується дрібною рибою та молоддю великих риб.

Широке розповсюдження та відносно велика чисельність зробили окуня доступною здобиччю для багатьох хижих видів риб (сом, щука, судак, минь), а також навколоводних птахів (чайок та крачок). У значній кількості окунь виловлюється рибалками-аматорами, подекуди складаючи до 50% загального вилову.

У водоймах, багатих на цінні промислові види риб (лящ, короп, судак), окунь є сміттєвою рибою: харчується тим самим кормом, що і промислові риби, а також поїдає відкладену ними ікру. В таких водоймах посилюють вилов окуня та намагаються обмежити його розмноження.