Окунь звичайний - цікавоОкунь звичайний (Perca fluviatilis) – вид риб родини окуневих.

Зустрічається в Європі та північній Азії. В другій половині XIX сторіччя звичайного окуня з Великої Британії перевезли до водойм Австралії, Тасманії та Нової Зеландії, де він добре прижився. Інтродукція до водойм Південної Африки виявилась безуспішною, хоча в перші роки після заселення і спостерігався спалах чисельності.

Забарвлення окуня досить яскраве: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з 5-9 темними вертикальними смугами, хвостовий, анальний та черевні плавці – яскраво-червоні, а грудні плавці – жовті. Перший спинний плавець – сірий з великою чорною плямою в задній частині, другий – зеленувато-жовтий, очі – оранжеві. Втім, у залежності від водойми забарвлення окуня може змінюватися. Так, у лісових торф’яних озерах зустрічаються цілком темні популяції.

У великих озерах та водосховищах окунь утворює дві екологічні форми, що притаманні різним частинам водойми: дрібний прибережний «трав’яний» та великий глибинний. Трав’яний окунь росте повільно, в його харчуванні велике значення має зоопланктон, личинки комах та водні безхребетні. Глибинний окунь – хижак, який росте швидко. Найбільші особини сягають довжини 40 см та ваги понад 2 кг (задокументовано вилов окуня довжиною 55 см та вагою 3 кг). Великі окуні виглядають горбатими, оскільки більше ростуть у висоту та товщину, аніж в довжину.

Статевої зрілості окунь досягає у віці 2-3 років. Нерест відбувається за температури води від 1 до 15°С. В залежності від розміру самиці відкладають від 12 до 300 тис. ікринок. На першому році життя маленькі окуні тримаються у прибережних заростях та харчуються черв’яками або личинками комах. На хиже харчування переходить за довжини 2-4 см, але справжнім хижаком стає, досягши довжини понад 10 см. Харчується дрібною рибою та молоддю великих риб.

Окунь звичайний - цікавоШироке розповсюдження та відносно велика чисельність зробили окуня доступною здобиччю для багатьох хижих видів риб (сом, щука, судак, минь), а також навколоводних птахів (чайок та крачок). У значній кількості окунь виловлюється рибалками-аматорами, подекуди складаючи до 50% загального вилову.

У водоймах, багатих на цінні промислові види риб (лящ, короп, судак), окунь є сміттєвою рибою: харчується тим самим кормом, що і промислові риби, а також поїдає відкладену ними ікру. В таких водоймах посилюють вилов окуня та намагаються обмежити його розмноження.