Свій лікар у медзакладі – Корисна допомога. Гумор – смішна історія

Увага: На нашому сайті Ізюм Інформаційний зібрані ульотні жарти. Читаємо, посміхаємося, а може, навіть і сміємося!

Випадок у лікарні

Коли мені було 13 років, мені вирізали “апендикс”.

Мене “по знайомству” відвели до якогось “свого” хірурга.

– Так, – сказав хірург – апендикс трішки запалений. Можна різати, а можна і ні. Може завтра апендикс і запалиться сильно, а може і ні. Вирішуйте самі. Але якщо таки так, то купите тоді бинти,”лідокаїн”, шприци і… – І дав список того, що потрібно купити для операції. – Ви ж самі розумієте у нас в лікарні вже давно нічого немає. І коли закінчиться цей бардак? – сказав хірург і важко зітхнув.

Був по-моєму-Квітень. Ще було холодно

Я-був за. Так – як в школі починалися якраз іспити. А операція була вагомою причиною їх офіційно пропустити.

Коротше…..  Батьки все купили, хірург вирізав апендикс і поклали мене в палату для “своїх” за гроші.

Там лежали: якийсь бізнесмен/бандит (чийсь брат/сват/друг) вогнепально поранений в спину. Якийсь дембель з переламаними щиколотками і ще мужик якийсь після операції на грижі. Ну і я. Всі не ходячі. Палата була маленька на першому поверсі. Але в палаті було 5 ліжок. Одна стояла посередині і пустувала.

Зайшов наш хірург провідати всіх. Сказав, що сьогодні чергує вночі. І якщо що … Він – завжди поруч.

– Ви тільки покличте, я через хвилину у вас. Я завжди буду поруч!!!!!!

І ось в першу ж ніч. Десь години о другій, коли ми всі вже спали, ввозять когось, він стогне і його акуратненько ложать на порожнє ліжко.

– Тут важкий випадок. Нехай тут полежить, потім приберемо. – каже один санітар і йде.

Темрява. І ось, мужик якого привезли. Голосно стогне. І починає голосно (вибачте) випускати гази. Без перерви. Потім став тихіше, але набагато чутливіше. Ніхто з нас встати не може, щоб відкрити вікно або хоча б світло включити. Покричали, покликали санітара. Ніхто не прийшов. Потім кричали нашому хірургу. Теж – ніхто.

– Піздец, це він….вмирає-сказав бізнесмен – я таке вже по-ходу бачив. Точно вмирає. Мучиться бідолаха. Якби я ходив…. допоміг би йому “піти” бля буду, щоб не мучився. А то,  він ща “коні рушить” і ми за ним, від задухи, бля буду….

У палаті ставало реально нестерпно. Стали навіть кашляти.

Якщо мужик таким чином випускав “останній дух” то дух його був, скажімо прямо – так собі. Не праведний. Вже дуже грішний дух.

Він безперервно стогнав і випускав дух теж безперервно. Потім він почав щось бурмотіти зі стогоном.

Дембель почав прислухатися.

– Бля…. Він говорить на кшталт “Господи допоможи і прости” .. коротше… жопа… відходить мужик. – Злякано сказав дембель.

Дихати було реально неможливо.

Через години дві мук, бізнесмен примудрився вибити скло у вікні, кинувши свій черевик. Ніхто так і не прийшов. Пішло свіже, холодне повітря, ми загорнувшись в ковдри-заснули.

Коли прокинулися п’яте ліжко була вже порожнє.

– Помер бля. Бля буду-Помер!!! – Сказав бізнесмен – мало того, що-смерділо, як у пеклі… і ніхто не прийшов.. ще й з трупом сука виходить тут спали. Ходити почну… я тут з усіх запитаю бля. За що я бабки давав? За труп? Сука. – Гнівався бізнесмен – Де цей грьобанний хірург, а?? “Я буду завжди поруч, буду поруч, тільки покличте”… козел бля. Запитаю з нього.

І рівно через пару хвилин заходить нас провідати “наш” хірург. Привітатися. І каже.

– Ну як спалося? Мужики, я вам тут вчора не сильно заважав, а? Ми тут вчора день народження санітару справляли. Так я трохи…той. Але, я тихенько потім встав і пішов. Щоб вас не турбувати. Ой… а, що це у вас вікно розбите?? Не хвилюйтеся. Зараз покличу. Нехай лагодять. Це ж не просто палата. А для “своїх” – і дружньо підморгнув.

П. С. ухилитися від другого черевика бізнесмена він не встиг. 

Хоча в принципі слово своє, хірург дотримав. Він завжди був з нами поруч, тому бізнесменові з нього навіть питати було нема за що. “Свій” хірург не підкачав.