Українські звичаї святкування Масляної
Масляна – одне з найдавніших слов’янських свят, яке досі відзначається в останній тиждень перед Великим постом.
В Україні назва «Масляна» походить від слова «масний», тобто містить жир, олію. Адже в останній тиждень перед постом вживали багато жирних страв. Сім днів поспіль було дозволено їсти олію, яйця та молочні продукти.
У святі тісно переплетені елементи язичницької міфології та християнства. Ще за дохристиянських часів Масляна відзначалася на честь весняного рівнодення, яке вважалося початком нового року.
З приходом християнства церква зберегла старий звичай зустрічі весни, але приурочила його до початку Великого посту.
Масляна складалася з трьох частин:
- Зустріч у понеділок,
- Кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий» четвер,
- «Прощальна неділя» (проводи Масляної).
Сенс свята зберігався і був загальним всім. У цей час не можна було робити важку домашню роботу — рубати, ткати, прясти, білити, шити і вишивати.
Універсального обряду та способу святкування Масляної для всієї України ніколи не було.
Традиційні страви Масляної.
Українці щодня готували миску вареників із сиром, щедро политих вершковим маслом чи сметаною. Існували приказки: «Чекайте, вареники, прийде й на вас Масниця!», «Давши Бог — Масниці діждали, то вареників ся понаїдали!».
Крім вареників з сиром, на свято готували:


Мандрики (пампушки, які готували із розчиненого в сметані сиру, пшеничного борошна та яєць),
- Гречані млинці,
- Пшеничні налистники із сиром,
- Сирники,
- Запіканки із сиром, з яйцями,
- Запечені молочні каші,
- Галушки в молоці,
- Локшину в молоці,
- Запечені вареники (вареники відварювали, поливали олією та сметаною, а потім запікали в печі),
- Білий борщ (з додаванням сироватки, вершків, сметани чи молока),
- Молочний кисіль («крохмаль»),
- Малаї (хліб невеликих розмірів або коржик з кукурудзяного, горохового або пшоняного борошна).
Чому зараз свято набуло багатьох рис російської Масляної?


Традиційна українська обрядовість на Масляну з приходом радянської влади почала йти в небуття.
Спочатку в рамках антирелігійної кампанії свято було заборонено. А потім, у 60-70-х роках ХХ ст. (за часів правління Хрущова та Брежнєва) він був відновлений як масові гуляння трудового народу на честь зустрічі зими навесні.
Крім того, заміні традицій сприяло активне переселення росіян на українські землі. Наші міста та села ще з часів Голодомору поступово заселялися росіянами, які відтворювали в Україні свої звичаї.
Масове переселення відбувалося і після закінчення Великої Вітчизняної війни, коли на відбудову українських міст вербувались будівельні бригади з регіонів Росії.
Тож млинець як символ сонця та опудало Зими поступово витіснили приготування вареників.
«Традиція випікання млинців запровадилися у нас за радянських часів. За Радянського Союзу на всій його території проводили однакові свята, щоб традиції етносів, які входили до складу імперії, відходили на периферію та їх не згадували».
І це мало свій ефект: той формат свята, що дозволявся і насаджувався, надовго закріпився як звичний.


Leave a Reply