Найстаріша будівля міста – це Свято-Преображенський собор Ізюма

НАЙСТАРІША БУДІВЛЯ ІЗЮМА.

Свято-Преображенський собор у місті Ізюмі, Харківської області, одна з найстарших кам’яних споруд не тільки міста, а й Слобожанщини. Собор побудований за характерним для української церковної архітектури XVII сторіччя типом хрещатої п’ятипільної дерев’яної церкви козацького типу. Жодної більш старинної будівлі в Ізюмі немає. Втім треба враховувати, що до сьогодні збереглися руїни першого Ізюмського Покровського храму на центральному цвинтарі Ізюму після його третього переносу на те місце. Руїни цього храму старіші від Свято-Преображенського собору на 31 рік. Храм спочатку був збудований з дубових колод в 1652-53 роках. Встановлений був на лівому боці Сіверського Дінця, на піщаному пагорбі, де сьогодні несе службу ізюмський загін МЧС, так стверджував краєзнавець Владлен Маркін. У 1620-ті роки територія Ізюму входили у володіння Савиної пустині, називались «уходами» та «юртами». Пустинь це Савинський чоловічий монастир з церквою Зосима й Сватія. А в 1630 році розбишатська ватага «Митьки Берднікова» знищили монастир і старця Левонтія. Землі монастиря дістались Святогірській обителі. Тож очевидно, що Покровський храм спочатку відносився до Святогірської обителі. Московити в 1681 році почали будувати фортецю в Ізюмі і вирішили відібрати в українських козаків храм щоб перенести до себе в новобудову. Чи був спротив українських козаків? Про це історія замовчує. Відомо що поселення Ізюму на той час обезлюдніло, мабуть нікому було вести спротив. За десять років до переносу храму московити стратили ізюмських козаків-повстанців разом з дружинами та дітьми за участь в повстанні Степана Разіна. В 1682 році храм був перенесений на правобережжя і встановлений в центрі фортеці. Нині в Ізюмі повернули первісну назву вулиці — Покровська, де раніше стояв храм.

Свято-Преображенський собор вважається побудованим у 1684 році на 160 м західніше від Покровського храму. Хоча варто звернути увагу на дату освячення собору в 1684 році, а це не значить, що будівництво повністю було завершено в цей рік. Таке близьке сусідство величного кам’яного собору поруч із дерев’яною «козачою» церквою було не на користь останньої і кількість парафіян скоротилася. Тоді один із них Ярема Старий у 1703 році залишив грошовий заповіт отцю Василію, священику Покровського храму: «…щоб той церква за них збудував Покровську на Ізюмі…», тобто на горі Ізюм-кургані. (Навіть цей невинний запис підкреслює походження назви міста від довгої гори звучанням тюркської мови) У 1710-1711 роках новий Покровський храм було збудовано на міському цвинтарі. Дерев’яна споруда з дубових колод там вже виконувала роль дзвіниці, на якій був дзвін-куранти і дзвонар відбивав час — опівдні та опівночі. Цей дзвін був чутний у всіх слободах навколо міста Ізюм. І якою б не була влада в Ізюмі, а в народі Покровський храм завжди називали “козачою церквою”, бо будувався він українськими козаками ще в часи Київської митрополії. Проіснував храм 288 років (з 1653 до 1941 року). Готуючись до відступу Красної армії в 1941 році храм був знищений ізюмським винищувальним батальйоном, як і більшість будівель міста. Подібно поступали рашисти і в 2022 році. Відступаючі з Ізюму вони знищували будівлі в яких жили пів року окупації і чим користувалися. На цвинтарі до сьогодні покоються руїни Покровського храму з високоякісної цегли, Ніхто не наважився розбити і прибрати ці залишки руїн Другої світової війни. А дубову дзвіницю спалили.

Свято-Преображенський собор має схожість проектів і архітектурних деталей з храмами в Харкові, Батурині та Ніжині свідчить про те, що святині побудовані одними і тими ж майстрам у стилі українського бароко.

Собор освячений у 1684 році ще за часів Київської митрополії і збудований в козацькому стилі. Київська митрополія тоді ще залишалася під зверхністю Царгороду (одна з давніх назв Константинополя), а не Москви. Скориставшись приїздом Константинопольського патріарха в Москву за пожертвами, його силою змусили проголосити у Москві новий патріархат. Так у травні 1686 року Вселенський патріарх Діонісій видав грамоту про передачу Української церкви під юрисдикцію Московського патріархату, взявши за це від московського посла 200 золотих червінців і 120 соболів. Тільки у 2018 році Константинопольський патріарх Варфоломій остаточно відмінив це сумнозвісне рішення свого попередника, Діонісія IV.

Справжньою реліквією Преображенського собору було напрестольне Євангеліє, прикрашене срібним з позолотою окладом — переданий в Ізюм подарунок царя Петра І після Полтавської битви. Євангеліє видана у Києві під патронатом Івана Мазепи. Це величезне Євангеліє – апраксос. Апраксос – це частина церковного інвентарю, – богослужебна книга, у якій текст Євангелія розподілене відносно до свят. Апраксос визначав суть літургії. Його читали стоячи і вголос. Книга має срібне оздоблення із бароковим орнаментом.

А за які заслуги були надані такі почесті Ізюму?

У травні 1709 на шляху з Азова в Полтавську ставку в м. Ізюмі зупинявся Петро I. Він приїздив в Ізюм разом з гетьманом Іваном Мазепою. Крім офіційної зустрічі з військовими фортеці Іван Мазепа вів окрему розмову з українцями військовими полку. Його цікавило, чи підтримають українці ізюмського полку повстання-визволення України від московського поневолення. Тож про ці розмови чи агітацію від Мазепи донесли царю. Цар і до того побоювався за озброєні російські полки набрані з українців, щоб вони не перейшли на бік Швецького короля. Ізюмці під час Полтавської битви відсиділись у фортеці і не підтримали боротьбу за Незалежність України. Саме за цю проявлену вірність царю, в той же час за зраду Гетьману і Україні, в Ізюм були передані в дар Пересопницьке Євангеліє та ризи з золотої парчі. Хочу підкреслити, що подарунки були передані після Полтавської битви в грудні місяці. Іван Мазепа в Ізюмі був лише один раз і він не міг дарувати Євангеліє, хоча й випущена книга була під його патронатом. Коли і як книга потрапила в руки царю, невідомо, проте Пересопницьке Євангеліє — має для українців колосальне значення. Це безцінна унікальна пам’ятка, яка засвідчила ще у XVII ст. прагнення нашого народу читати і чути Святе Письмо рідною мовою. У цьому році українській Першокнизі виповнюється 464 роки. Вона стала незмінним атрибутом усіх президентських інавгурацій, які знала Україна. В той же час ізюмській Євангелії, яка сьогодні зберігається в краєзнавчому музеї, понад 318 років. Також похвальною грамотою було відзначено бригадира Ізюмського і Ахтирського полків Федора Шидловського зі старшинами і козаками за вірність царю «несмотря на прельщения изменника, бывшего гетмана Мазепы и Шведскаго короля». Для друку використати текст синього кольору. А якщо використовувати вставку з першоджерел, тоді спочатку написати одну коротку фразу: «Також були нагороджені окремі особи Ізюмського полку», а далі вставка.