Історія появи паски (куліча) до Великого свята Великодня

Задовго до хрещення Русі наші пращури відзначали навесні велике свято – Великдень Дажбожий. Його святкували на весняне рівнодення. Напередодні свята пекли паски, фарбували яйця. Цим святом вони відзначали прихід справжньої весни, коли день стає більший за ніч, звідси й назва свята.

Свято символізувало перемогу Світла над Темрявою. Великдень Дажбожий, як і інші весняні свята, асоціюється з магією родючості. Приміром, великодній коровай, котрий слов’яни називали бабою або куличем (калачем), паскою, був “жертовним посвяченням” родючості і плодовитості.

Його випікали за принципом аналогії: чим вищий коровай, тим кращий урожай, тим більше приплоду матиме худоба. Дажбог шанувався предками як Бог сонця, який на зиму ховає живильні промені, а навесні знову посилає їх на землю, чим несе благо, саме життя. У язичників він був богом добра, світла, життєвої сили. Він не тільки зігрівав землю, а й стежив за тим, як на ній дотримуються порядку.

Що стосується паски, то її випікання є цілим ритуалом. До нього потрібно ретельно підготуватися.

Паска чи калач, що готували і в чому різниця?

Паска не має біблійного походження, проте вона стала атрибутом Христового Воскресіння.

Раніше слов’яни-язичники святкували в часі весняного рівнодення Дажбожий Великдень. А прототипом паски був сонячний слов’янський калач.

Дажбожий Великдень був наповнений магічним мисленням і міфічним світоглядом. Відбувалося зростання світлового дня, весняне розквітання природи — слов’яни-язичники святкували перемогу світла над темрявою, тому створення калача було ритуальним дійством. Високий калач був знаменням великого урожаю та приплоду худоби. Зверху на калачі малювали плетені солярні знаки, символ Дажбога (бога сонця і світла).

З приходом християнства багато традицій і вірувань слов’ян переплелися з новою релігією. Традиція ритуального приготування калача, збереглася, але він уже почав символізувати Воскресіння Ісуса Христа та називатися паскою, що деякі дослідники пов’язують зі словом Пасха, або Песах — тобто свято виходу євреїв з єгипетського рабства.

Зараз християни України до святкування Великодня готують сакральну страву з хліба — паску.

У різних регіонах та в різних часах рецепти паски відрізнялися. Також паска відрізняється за часом приготування: десь тісто замішують в Чистий четвер, десь — Страсну п’ятницю і печуть в суботу за день до Великодня.

Паски також діляться на солені з плетеними орнаментами (вони є давнішими та традиційнішими), які можна вживати з м’ясними стравами; на солодкі паски (з цукатами, цедрою, горішками, глазурованою поливкою) та навіть сирні конусні паски.

У деяких регіонах та рецептах в тісто додають горілку, щоб випічка не черствіла, не пліснявіла і її можна було споживати аж до Святої Трійці.

Збереглися такі прикмети: якщо паска виросте — то рік буде для господарів добрим, якщо натомість впаде — то поганим, якщо паска трісне — то це до хвороби, смерті рідних чи іншої біди.

Обрядовий хліб через свою поширеність та довгу історію вжитку має безліч рецептів.

Існує безліч різновидів паски: традиційна, сирна, сметанна, солена, солодка. До того ж кожна хазяйка готує її по своєму. Це дійсно складна у приготуванні страва, оскільки вимішуючи руками тісто протягом 4-х годин, це велике фізичне навантаження. Проте приготування паски є ще й певним посвяченням жінки, доведення її жіночої сутності.