Місто Балаклія у Харківській області – історія заснування
Історія виникнення міста Балаклія нерозривно пов’язана з історією заселення Слобідської України.
В кінці ХV – на початку ХVІ століття, коли для охорони південних кордонів Російської держави від спустошливих набігів створювалась військова служба, сторожові пости, засічні лінії.
У 1663 р. приїхав у Бєлгород козачий атаман Яків Степанович Чернігівець і прохав дозволу поселитися з своїми українськими задніпрянськими переселенцями на татарських перелазах по р. Дінцеві на гирлі річки Буликлеї. Пройшов тільки один рік, і той же Чернігівець докладав воєводі у Бєлгороді, що місто він уже сам збудував, назвав його Балаклеєю і що у нього у кріпості та на “посаді” поселилося у 150 дворах 200 сімейств і це число без перестанку збільшується”. Річка, від якої взяло назву нинішнє місто, була названа татарами “Буликлея”, що означало по-татарському “рибна річка”.
Про це ж зберігаються свідчення й одного з перших літописців Слобожанщини Філарета, який наводить розповідь протоієрея, що прибув разом з козаками: “У минулому (1663) році як ми прийшли під государеву руку з-за Дніпра з тестем свої з бувшим полковником Яковом Чернігівцем, зайняли на пустому місці по р. Донець греблю і побудували млин. На польовій м. Балаклія побудували ми з тестем своїм для кріпості від військових людей місто і для води греблю”.
Балаклія була заснована у 1663 р. як козацька слобода, 1670 р. по 1677 р. вона була полковим містечком, з 1677 р. – сотенне поселення. У 1765 м. Балаклія стає центром Балаклійського комісарства Ізюмської провінції Харківського намісництва.
До складу комісарства входили Зміїв, Андріївна, Попівка, Криничне, Бишкин, Лиман та ін. З населенням 9989 чол.
У 1796 р. Балаклію було передано військовому відомству, населення віднесено до стану військових обивателів. Із цього часу вона стала називатись Ново-Серпуховим (за ім’ям полку, що прибув з підмосковного Серпухова на постійне місце дислокування).
У 1817 р. Балаклія та інші слободи були перетворені на військові поселення, які ліквідували лише у 1857 р.
Балаклія не була слободою, де розвивалась переважно одна галузь виробництва. Балаклійці вирощували хліб, велику рогату худобу, овець, кіз, птицю, викурювали горілку, займалися ремесловими справами – чоботарством, ткацтвом, кравецтвом, ковальством, гончарством. Особливо уподобаною була торгівля – в центрі Балаклії (нині площа ім. Казмірука) – було збудовано так званий торгівельний ряд: низка добротних, з цегли, магазинів, де продавались в основному виробі ремісників. Поруч постійно працював базар, на якому можна було придбати продовольчі товари на будь – яке уподобання.
Кожного року у Балаклії проходило п’ять ярмарків, масштаб яких досягав рівня всеросійських – тут торгували купці з Росії, Польщі, Німеччини, Криму, Валахії, Кавказу. Про місцевих і казати нічого вони були господарями і розпорядниками величезних торгів. Торгівля стимулювала розвиток виробництва.
Джерело: БАЛАКЛІЙСЬКА МІСЬКА РАДА
Leave a Reply