Люди, які нанесли Ізюм на світову карту спортуІзюм зазвичай згадують у новинах через крейдяні схили, гору Крем’янець чи жорсткі зиґзаґи Сіверського Дінця. Та насправді спортивний хронометр міста цокає гучніше за трамвайні рейки: тутешні тренери здатні перетворити навіть розбитий після обстрілів зал на кузню чемпіонів.

Олександр Єзик — настільний теніс

У спортивній біографії Олександра Єзика з Ізюма немає блискучих юнацьких академій чи відбірних класичних турнірів. Після травми хребта він опинився в інвалідному візку, та саме тоді вперше взявся за маленьку ракетку. Минуло двадцять років — і його ім’я гучно пролунало на трьох Паралімпіадах: Ріо-2016, Токіо-2020 та Париж-2024. У класі MS2 Олександр виборов срібло командного чемпіонату світу-2017, а 2023-го піднявся на подіум континентальної першості в Роттердамі, здобувши бронзу в парі з Михайлом Лапінським.

Його стиль — це поєднання агресивної подачі та філігранного блоку біля сітки. Під час Паралімпіади-2024 у Парижі він виграв п’ять із шести матчів у груповому турнірі, а в плей-оф програв майбутньому чемпіонові з Кореї лише у вирішальному сеті 9:11.

Юнус Саліхов — бокс

П’ятнадцятирічний Юнус Саліхов вперше з’явився на обкладинках харківських газет після Чемпіонату України-2024 серед юнаків у Боянах Чернівецької області. Тоді він двічі виграв достроково, у півфіналі перебоксував чемпіона Європи Микиту Коваленка, а у фіналі витримав повну дистанцію і переміг 3:0, забравши золото у вазі до 66 кг. Перемога автоматично включила вихованця Ізюмської ДЮСШ ім. В.В. Ткаченка до складу юнацької збірної України — восени 2024-го він уже вийшов на ринг Євро-U17 у Сараєво.

Наразі Саліхов тренується шість днів на тиждень — ранкова крос-підготовка в лісі на околиці міста, післяобідня школа, а ввечері — спаринги. Він мріє вийти на Олімпіаду-2032 і завоювати для Ізюма першу в історії міста боксерську медаль.

Якщо Саліхов продовжить стрімкий прогрес, то вже незабаром бої за його участю з’являться в лінії надійного букмекера та казино Мостбет. Тому всі українські вболівальники із задоволенням слідкують за розвитком спортивної кар’єри Юнуса.

Кирило Ковальський — кікбоксинг

У березні 2019-го київський палац спорту КНУБА гудів так, ніби приймав футбольне українське «Класичне» , але на ринг виходили — кікбоксери. У розділі «фул-контакт» тріумфував 18-річний Кирило Ковальський, вихованець Ізюмської ДЮСШ. П’ятсот учасників, 23 області й лише одна золота медаль у його категорії. Сам Кирило згадує, що найскладнішим став не фінал, а півфінал, де довелося переламувати хід бою після двох пропущених хай-кіків.

Спортсмен тренується під керівництвом Анатолія Дудника, легенди ізюмського кікбоксингу. Техніка Ковальського — це мікс боксерської роботи корпусом та тайських «лоу-кіків», якими він буквально «вимикає» опорну ногу опонента. Після національного титулу Кирило здобув срібло Кубка Світу WAKO-2022 у Будапешті, а 2024-го дебютував у професійному кік-бокс‐промоушені FEA, де одноголосним рішенням суддів переміг румуна Аліну Прусту.