Кумедні українські слова, яких ви точно не знали та не чули

Українська мова ще не раз вас здивує.

Вукраїнській мові багато автентичних слів, яких не знають навіть багато українців. До них належать дієслова “напсетити” і “напшотити”.

Згідно зі Словником української мови, обидва ці слова означають зіпсувати повітря.

Синонімами цих слів є “навоняти”, “насмердіти”.

Як з’явилися слова “напсетити” та “напшотити”

Інформації про ці дієслова дуже мало. І хоча прямі етимологічні чи словникові статті про їхнє походження відсутні, логічно припустити, що слово “напсетити” має праслов’янський корінь “пс”, як у дієслові “псувати”.

Як приклад можна також навести хорватське слово psocić, яке означає шкодити.

Що стосується другого варіанта, це, ймовірно, регіональна фонетична адаптація дієслова “напсетити”, пов’язана з місцевою вимовою, близькою до польської. Там замість звуку “с” часто вживається “ш”.

Українська мова має багатющий словниковий запас, де поряд із загальновживаними словами зберігаються й автентичні, рідкісні, часто забуті. Вони є частиною історичної пам’яті народу, його побуту, звичаїв і світогляду. Такі слова не лише прикрашають мову, а й розкривають глибинні пласти культури.

Отже, позбавляємося від русизмів й беремо на озброєння наступні слова:

Вайло – Так називають людину незграбну, неповоротку, якій важко швидко рухатися чи виконувати щось спритно.

Садовина – Загальна назва для фруктів, вирощених у саду: яблука, груші, сливи. Протиставляється “городині”.

Чеберяти – Застаріле слово зі значенням “перебирати ногами”. Використовується для опису метушливих рухів.

Далебі – Емоційна вставка зі значенням “справді, дійсно”. Надає мові урочистості чи щирості.

Серпанок – Легкий туман або тонка прозора тканина. У переносному сенсі – щось ледь відчутне, примарне.

Манівцем – “В обхід”, “обхідним шляхом”. Наприклад: “йти манівцем” – йти не прямо, а обхідною дорогою.

Сніжиця – Слово для позначення сильного снігопаду, завірюхи, хуртовини.

Бережина – Край дороги, узбіччя. У переносному сенсі – межа, обрамлення.

Присмерк – Час перед настанням ночі – сутінки. Має поетичне забарвлення.

Писклятко – Пестливе слово для позначення маленької дитини, часто – зовсім немовляти.

Громовиця – Блискавка під час грози. У фольклорі – символ могутності й сили природи.

Ринва – Жолоб для дощової води на дахах будинків. Побутове слово, яке збереглося й нині.

Засмачити – Приправити страву чимось ароматним: смальцем, цибулею, салом. Типово сільське кулінарне слово.

Лементувати – Голосно кричати, здіймати галас. Використовується переважно в негативному сенсі: “даремно лементує”.

Клямка – Дверна ручка або замок. Слово, що й нині використовується у побуті, особливо в західних регіонах.

Легіт – Легкий вітерець, що освіжає й ледь відчутно торкається обличчя.

Путівець – Невелика польова дорога або стежина. Має поетичне й образне забарвлення.

Витребеньки – Примхи, забаганки, дрібні капризи. Наприклад: “його витребеньки всім набридли”.

Обценьки – Інструмент для витягування цвяхів – щипці. Слово й досі збереглося у майстернях.

Млосний – Той, що викликає відчуття томління чи п’янкості. Наприклад: “млосний аромат квітів”.

Безнастанний – Неперервний, безупинний. Приклад: “безнастанний дощ”.

Цитринка – Ніжна назва лимона. Вживається переважно в розмовній чи поетичній мові.