Как жили в окрестностях Изюма - История

Як жили, давно, на околицях міста Ізюма.

Сім’ї у ізюмчан були великі, у сім’ї був один працюючий на заробітній платі, – а годував усю родину.

Цигани панували. Плахотівці ходили на ламання каменю, ловили рибу і жили важко та погано. Звідси, як то кажуть, і пішла назва Плахотівка, – розповідає Авілов В. М.

“Інші це заперечують, що назва Плахотівка пішла від прізвища Плахота. Його хата була найостаннішою, і хто будувався за ним – зазвичай казали: «я живу за Плахотою». Так і пішло говорити – будую за Плахотою, живу біля Плахоти, і пішло звідси тому кутку назва Плахотівка. Жило там багато голоти, але згодом і Плахотівка почала розростатися. Стали з’являтися залізні дахи, кам’яні будинки. Місця ці були добрі, тихі.

Нині нам здається дивним, коли в сім’ї окрім пенсіонерів є непрацюючі та хіба учні. А колись це було як звичайного. Звичайно, були й такі сім’ї, де батько працює, а мати або перекупкою займається, вигадуючи на цьому копійки, або бере в прання білизну, або ходить щодня працювати, або пече хліб. Хто робив меблі, хто ставив печі, чистив сажу, хто візником і т. д. І майже кожен був при ділі. Хто не знаходив собі справи до душі – їхав у пошуках щастя.

Как жили в окрестностях Изюма - ИсторияПіски були селянським районом, там була волость, були і хлібороби.

Гончарівці та попівці – хтось селянив, хтось займався гончарним промислом, валив ліс.Займалися вівчарством та свинарством. Хто робив вози та дроги, гнув обіддя. Одним словом кожен займався, чим хотів, до чого лежала душа, що давало заробіток та гроші, яких завжди не вистачало…, – згадує ізюмський краєзнавець. Будинків тоді було небагато, та й були вони якогось сільського типу, солом’яні дахи переважали. Паркани дерев’яні, а то й великі тини. А у тих, хто бідніший, – обставлені очеретом чи соняшниками. У всьому було видно бідність, але земельні наділи були великі. Багато селянства. Були й власники великих ділянок землі.

Крем’янець на той час був зовсім не забудований. Старожили згадують, що ще на початку Крем’янеця стояли нечисленні вітряки, а схили поросли дубами, грушами та тополями. Отже, місто далі Плахотівки та Подвір’я та циганських вулиць і не розширювалося.

Ізюмський краєзнавець В. М. Авілов.