Ізюмський КВ ВКП – водоканал – Історія

Поява водопроводу в м. Ізюмі пов’язана з будівництвом міської електростанції, за спогадами старожилів була збудована у 1912 році, в документах згадується з 1914 року.

Для забору води з двох свердловин, розташованих у районі «Пісок», було встановлено два насоси потужністю 24 м. куб/год.

Вода закачувалась у два резервуари на г. Крем’янець ємністю по 300 м. куб кожен, а звідти по трубах надходила до спеціально збудованих водо-роздавальних будівель, де продавалася споживачам по ¼ копійки за відро. Водночас вода була проведена до деяких казенних установ та багатих приватних будинків.

До Великої Вітчизняної війни централізованим водопостачанням було охоплено лише центральний район міста. Мешканці околиць користувалися водою із шахтних колодязів, а мешканці прибережної смуги – водою із річки Сіверського Донця.

Під час війни водогін зазнав руйнування. Після звільнення м. Ізюму водопровідні споруди було відновлено повністю. Вода до міста подавалась у кількості до 1000 м.куб/добу. Знезараження води не проводилося.

У 1957 р. почалися роботи з «Розширення та реконструкції водопроводу м. Ізюма». Було прийнято двозональну систему водопостачання. Нижня зона охоплювала райони міста між оцінками поверхні 65-115 м і верхня зона – райони міста між оцінками 115-165 м над рівнем моря.

У нижній зоні розташовувалися: 8 свердловин, з відкачуванням із них води за допомогою занурювальних насосів, бактерицидна установка для знезараження води, резервуар ємністю 100 м.куб, насосна станція з трьома горизонтальними насосами, водопроводи (додатково збудовані – 18,3 км) резервуари 3 штуки місткістю 300 м.куб. кожен (два побудовані 1913 року). Воду було подано й у район «Верхнього селища».

У верхній зоні г. Крем’янець розташовані насосна станція 3-го підйому, каналізаційна мережа та контррезервуар ємністю 300 м.куб.

У зв’язку з розвитком міста у 60 – 70 роках проводиться реконструкція насосної станції 2-го підйому, буріння свердловин артезіанських з доведенням потужності водозабору до 14,2 тис. м.куб/добу.

1974 р. розробляється проект подачі води з Букинського водозабору. І лише при реконструкції Ізюмського оптико-механічного заводу, в 1985 р. почалися роботи з буріння свердловин на Букинському водозаборі. Водозабір потужністю 10 тис. м.куб/добу було введено в експлуатацію 1992 р.

До 1973 р. місто не мало централізованої системи водовідведення.

Промислові підприємства ІПЗ, ІТРЗ, ІОМЗ мали свої малі системи каналізації, що не забезпечували прийому стічних вод від своїх виробництв, що розширювалися. Стічні води від житлового сектора, що має централізований водогін, автотранспортом вивозили на мулові карти розташовані за межами міста (нині діючий звалище в районі села Кам’янка).

Згідно з розробленим проектом було збудовано головний самопливний колектор, який забезпечував прийом стічних вод з усієї території центральної частини міста. Колектор закінчувався головною насосною станцією (в якій стічні води потрапляють по самопливних колекторах та інших каналізаційних насосних станцій), розташованої на березі річки Сіверського Донця, яка перекачує стічні води на очисні споруди, які працюють на повне біологічне очищення потужністю 15 тис. м.куб. / добу.

Водовідведенням охоплено переважно райони багатоповерхової житлової забудови, промислові підприємства, а також приватний сектор, розташованих поблизу самопливних каналізаційних колекторів.

В даний час видобуток, подача, розподіл та реалізацію питної води, а також відведення та очищення стічних вод виконує Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство.

Зараз система водопостачання міста включає:

— Ізюмський водозабір потужністю 14,2 тис. м3/добу, 22 артезіанські свердловини глибиною від 30 до 330 м з дебітом від 210 до 2400 м3/добу.

— Букинський водозабір потужністю першої черги 10 тис. м3/добу (у перспективі доведення до 20,0 тис. м3/добу), 8 артезіанських свердловин глибиною 100 м з дебітом 1440 м3/добу кожна.

– Водопровідні насосні станції – 4 од.

– Водопровідні мережі – 210,7 км.

Система водовідведення включає:

— Каналізаційні колектори та мережі довжиною 80 км.

– Насосні станції каналізації загальною потужністю 1880 м.куб/год – 11 од.

— Очисні споруди каналізації проектною потужністю 15 тис. м.куб/добу.