Понад 120 років тому – у вересні 1884 року – з ініціативи місцевої прогресивної інтелігенції в Ізюмі відкрилася міська бібліотека. Ще до її відкриття було створено правління на чолі з Д. Н. Сукачовим, яке займалося збиранням книг та підготовкою приміщення для майбутньої бібліотеки.

Коли було зібрано перші 300 книг, правління відкрило бібліотеку в … сараї, розташованому у дворі пошти. А через деякий час її перемістили до одного з будинків на нинішній вулиці Соборній. Після того, як книжковий фонд виріс до тисячі екземплярів, його поділили на дві частини. Одна частина призначалася читачам, які платили гроші за прочитану книгу, друга отримала назву «народна читальня» та користування ним було безкоштовним.

У «народній читальні» фонд складався з книг серій «Читання для народу», «Читальня народної школи», журналів «Душекорисне читання», «Кормчий», «Церковний вісник» та ін. Платних працівників на той час у бібліотеці не було. Міські інтелігенти – М. Н. Ковтун, А. В. Любарська, Д. А. Данкова та інші брали найактивнішу участь у роботі бібліотеки з власної ініціативи. Згодом правління бібліотеки на зібрані у населення пожертвування збудувало будинок, у якому на першому поверсі розмістилася бібліотека.

Особливо активно передова інтелігенція міста допомагала бібліотеці в 1905 -1907 роках . Саме вона була організатором загальнодоступних лекцій, недільних читань для народу. У фонді бібліотеки з’явилися збірки “Знання”, прогресивна художня література.

Після жовтневої революції 1917 року Ізюмська міська бібліотека була взята на державне утримання. Змінився склад читачів (з’явилися нові групи читачів – робітники та селяни), книгами тепер користувалися всі та безкоштовно. У двадцяті роки минулого століття на селі працювало 64 особи від бібліотеки.

У 1935 році бібліотека включилася до Всесоюзного конкурсу на найкращу районну бібліотеку, зайняла перше місце в республіці та її колектив був нагороджений премією у розмірі 10 тисяч рублів. У ті роки це була значна сума.

У 1941 році книжковий фонд вже налічував більше 66 тис. екземплярів. Тут був указ Петра Великого, прижиттєві видання творів дореволюційних письменників, енциклопедія Брокгауза та Ефрона (1890) та інші. Все це під час окупації Ізюма німецькими загарбниками було пограбовано. І лише після приходу частин Радянської армії бібліотека знову розпочала свою роботу. У післявоєнні роки працівники та актив бібліотеки вели пошук постраждалих у війну бібліотечних фондів. Фонд бібліотеки почав швидко зростати. На той час бібліотека виписувала вже понад 320 назв газет, 70 назв журналів. На придбання книг від держави бібліотека отримувала близько 3000 руб.

З року в рік бібліотека набиралася досвіду, впроваджуючи в свою роботу різні форми індивідуальної та громадської роботи. Це вивчення запитів читачів: тематичні вечори, усні журнали, читацькі конференції. З 1950 по 1955 роки в Ізюмській міській бібліотеці працював літературний гурток, який пізніше став ядром літературного об’єднання «Кремрумянець», яке працювало в редакції місцевої газети «Радянське життя».

З 1964 по 1967 роки в бібліотеці працював клуб любителів поезії, на засіданнях якого виступали місцеві поети та письменники: О. І. Саєнко, Мірошниченко, С. А. Гришинська, Г. Бахтін, В. Василенко. Гостями клубу були харківські літератори Ю. Герасименко, В. Кочевський Р. Полонський, Бондар, Сілаєв, В. Холод, Кац, О. Ольшанський.

У повоєнні роки при бібліотеці було організовано районні 6-місячні курси підготовки бібліотекарів. Тут бібліотечну освіту здобули О. С. Бойко, яка багато років пропрацювала у бібліотеці села Кам’янка, Т.Д. Кренчевнова – бібліотекар ІТРЗ, А. Г. Гудкова та інші.

Ізюмська бібліотека тривалий час знаходилася в окремій будівлі по вулиці Свердлова. Тепер на цьому місці збудовано багатоповерхову будівлю, на першому поверсі якої розмістилися міські центральні бібліотеки для дорослих та дітей.

Бібліотека переїхала в нове приміщення у 1970 році,отримала звання бібліотеки чудової роботи. Працівники бібліотеки проводили велику масову роботу у стінах бібліотеки, а також у школах: ЗОШ №1, 4,5, на підприємствах: ІТРЗ, ІОМЗ, приладобудівному заводі, у медичному училищі, на будівлях міста, у селах Кам’янка, Кун’є, Бригадирове, Заводи , Андріївка та ін.

При бібліотеці працював клуб поезії, де виступали місцеві поети та письменники: А. І. Сасіко, Мірошниченко, А. А. Гришинська, Василенко, Г. Бахтін, Кирпа, Сироватка та інші. У бібліотеці виступали харківські письменники та поети: Ю. Герасименко, В. Кочевський, Р. Полонський, Бондар, Б. Сілас, В. Холод, Кац, Г. Третьяков та інші, а також наш земляк Олександр Ольшанський. Бібліотекою було організовано та працювало клуби для молоді «Ким бути», правових знань спільно з ЗОШ №4 та районним Будинком Культури, а також народний університет (літературний факультет).

Бібліотека організовувала заходи, що проводилися в районному Будинку культури, у читальному залі бібліотеки , а потім у гуртожитку приладобудівного заводу разом із бібліотекою Палацу Культури ім. Кірова.

Всі працівники бібліотеки мали закінчену вищу освіту, великий стаж роботи. Понад 20 років завідувала бібліотекою Мізіна Лізавета Михайлівна, стільки ж працювала бібліотекарем Алімова Ольга Сергіївна. У своїй роботі працівники спиралися на актив бібліотеки, численних читачів. Активісти читали для населення лекції, доповіді, брали участь у масових заходах. Це вчителі та директори шкіл – Марія Тимофіївна Тюльп, Любов Федорівна Сенна, Роза Василівна Версальська, Ірина Дмитрівна Сукачова, Валентина Михайлівна Рибалко, Надія Антонівна Винник, Варвара Єгорівна Наумова, Микола Альбертович Сидар, Світлана Фіремовна , який жив у Ізюмі, Єва Борисівна Фендель та інші.

Бібліотека готувала кадри. Тут було організовано 6-місячні підготовки бібліотекарів. Бібліотечними працівниками стали С. С. Бойко, яка багато років пропрацювала у бібліотеці с. Кам’янка, Т. Г. Кричевцова – багато років працювала у бібліотеці ІТРЗ, А. Г. Гудкова – працювала у районній бібліотеці та інші.

Бібліотека впродовж багатьох років була базою для проходження практики студентів Харківського інституту культури та науки. Харківського культурно-освітнього технікуму.

Багато років у бібліотеці працювали: Котелевська Лідія Іванівна, яка пропрацювала 40 років, з них 33 – завідувачка (вийшла на пенсію 1989 року). Таїсія Іванівна Купатадзе та Наталія Іванівна Єськова, які пропрацювали у бібліотеці понад 20 років. Це були люди, які любили свою професію усією душею та присвятили цій роботі майже все своє життя.

У 1977 році відбулася централізація бібліотек міста та району. Бібліотека увійшла до складу Централізованої районної бібліотечної системи. З 2003 року вона стала Центральною міською бібліотекою централізованої бібліотечної системи. Щорічно центральна бібліотека обслуговує понад 4 тисячі читачів, яким видається 73 572 тисячі примірників книг та періодичних видань. У бібліотеці 43 723 тисячі книг різного змісту, профілю…

2011 року в бібліотеці було відкрито Центр публічного доступу до мережі Інтернет на безоплатній основі завдяки перемозі у грантовому конкурсі програми «Бібліоміст». У центрі функціонує шість комп’ютерів з доступом до мережі Інтернет, кількість користувачів понад 300 осіб.

Усі сто двадцять років існування працівники бібліотеки приділяли багато уваги популяризації літератури з різних питань.

Працівники бібліотеки докладають багато зусиль до популяризації творчості письменників та діячів культури, які народилися. або тривалий час перебували у місті Ізюмі. Це насамперед художник С. Васильківський, поет – романтик М. Петренко (автор слів пісні «Дивлюсь я на небо», «Вечір»), український поет П. Грабовський, видатна українська актриса, народна артистка УРСК, О. Борисоглєбська та ін., на абонементі бібліотеки оформлено постійно діючу книжкову виставку «Наші славні земляки».

У читальному залі бібліотеки організовано куточок народних традицій та обрядів, де експонуються вироби народних умільці, етнографічні експонати. Він став місцем спілкування юнацтва, вивчаючого та впроваджуючи народні традиції та звичаї. Тут разом із вчителями місцевих шкіл бібліотекарі проводять уроки народознавства «Витоки духовності» та ін. Велику зацікавленість має міська Інформаційна Олімпіада «Інформаційна незалежність».