Їстівні гриби – Лисичка звичайна у лісах Харківської області

Лисичка звичайна — їстівний гриб.

Шапка діаметром 2 – 9 см, щільном’ясиста, спочатку випукла, з підвернутим краєм, пізніше плоска, увігнуто-розпростерта або лійковидна, часто асиметрична, з опущеним, хвилястим або лопатевим, часто розірваним краєм. Поверхня шапки гола, жовта, яєчно-жовта, вицвітає до світло-жовтої або білуватої.

Ніжка довжиною 2 – 6 см, діаметром 0,5 – 2 см, циліндрична, суцільна, гладенька, того ж кольору, що й поверхня шапки.

М’якоть щільна, туга, білувата, під шкіркою шапки жовтувата, на зрізі набуває оранжевого відтінку, з приємним абрикосовим запахом, ніколи не буває червивою.

Коли і де росте

Зустрічаються у змішаних лісах Харківської області України, у регіонах із помірним кліматом. Найчастіше є сусідами з сосною, буком, ялиною, дубом, з кореневою системою яких утворює мікоризу.

Росте на гниючій підстилці, у моху, в помірно вологих місцях. Після дощів із грозами виростають численними групами.

Час збирання лисичок — з липня до кінця жовтня.

Їстівні властивості

Їстівний гриб 3 категорії.

Лисичка придатна до вживання в їжу у всіх видах — як свіжа (смажена, варена), так і у вигляді консервів (маринована, солона). Після варіння гостро-кислуватий присмак м’якоті зникає, і він стає дуже ніжним, трохи солодкуватим.

Цікаві факти

1. У лисичці практично ніколи не заводяться черв’яки. Тому вона — один з небагатьох грибів, які вживаються в їжу ортодоксальними іудеями (кошерна).

2. Хіноманноза — та речовина, яка не дає лисичці зачервівіти, надає їй і глистогонні властивості, що застосовуються в народній медицині.

3. Лисички дуже благотворно впливають на печінку при різних її захворюваннях – цирозі, ожирінні.

4. У культурі норманів лисичка вважалася афродизіаком і тому неодмінно була присутня на весільному столі.

5. Найбільше лисичок на рік збирають у Латвії.

6. У Каліфорнії проводиться щорічний Фестиваль Лисички, на якому проходить кулінарний конкурс із виготовлення страв із цих грибів.