Розведення та зберігання опаришів для рибалки: майже вся риба клює

Опариш – личинка великої синьої мухи (м’ясної). Це одна з найпопулярніших і найуніверсальніших наживок тваринного походження призначена переважно для ловлі  білої риби. Гарного добре поданого опариша практично ніколи не омине ні плотва, ні карась, ні лящ, ні червонопірка, ні верхівка. Полюбляє опариша також і короп, і частенько попадаються окунь та навіть щука. Ось чому важливо знати як розводити опариша та вміти його зберігати.

Опариші мешкають в помийних ямах, в нечистотах і на гниючих м’ясних і рибних відходах. За санітарних міркувань збирати і використовувати опаришів з цих місць не можна, але їх легко може розвести кожен рибалка.

Розведення опариша.

Для розведення опариша беруть шматки непридатного м’яса, риби або яловичої печінки і роблять на них глибокі надрізи в кількох місцях. Шматок підвішують де-небудь біля паркану, або кладуть в банку, не закриваючи її, і ставлять там, де є скупчення м’ясних мух. Мухи по запаху виявляють те, що їм потрібно для відкладання яєць, і  через 3-4 дні з яєць вже виводяться личинки. Тоді шматок перекладають в закритий горщик, де через 5 днів личинки підростуть і стануть цілком придатними для наживлення на гачок.

Найбільш гігієнічний спосіб розведення опариша – на солоній рибі. Випатрану свіжу рибу опускають на 8-10 годин в насичений розчин кухонної солі, після чого рибу витирають, обполіскують чистою водою і витирають насухо ганчіркою. Для отримання великих опаришів підготовлену рибу підвішують в місцях, де водиться синя муха, обов’язково в тіні. Через кілька годин, коли мухи відкладуть достатню кількість яєчок, що добре видно неозброєним оком, рибу знімають, кладуть в який-небудь посуд з кришкою, що має отвори. Закритий посуд залишають стояти при кімнатній температурі. Опариші виводяться через 2-3 дні. Їх вибирають з посуду, а рибу викидають. Опаришів підгодовують фаршем з свіжесоленої риби.

Через 1-2 дня підросших опаришів знову вибирають, пересипають манною крупою або висівками, змішаними з сирою тирсою, і ставлять в прохолодне місце. При температурі нижче 8-10 ° опариш зберігається протягом двох тижнів; в теплі вони можуть окуклитись за 1-2 дні.

Цікаво: Опариша можна підфарбувати. Харчовий барвник перемішують з сиром і підгодовують їм опаришів.

Зберігання опариша.

Зберігання опариша і простіше, і одночасно в чомусь складніше зберігання мотиля. Личинка мухи має більшу життєстійкість – це плюс, але і розвиток її в дорослу комаху відбувається в десятки разів швидше – це мінус. Не раз в жаркий день доводилося спостерігати, як опариш ціпеніє, твердіє, і ще недавно спритні, рухомі личинки перетворюються на коричневі нерухомі лялечки. Риба на них майже не клює. А якщо банка з наживкою постоїть ще добу-іншу в теплі, то незабаром вона буде сповнена новонароджених мух… В крайньому випадку можна ловити і на комах, але спокушається мухою хіба що верхова риба, та й то коли голодна.

Виручає рибалку – холодильник. Опариша можна зберігати тут живим у борошні, висівках, паніровочних сухарях, або навіть у сухому піску від тижня до півтора місяця. При температурі, близькій до нуля, личинки впадають у стан анабіозу, всі життєві процеси у них призупиняються. Найдовше зберігається опариш, виведений пізньою осінню. У цю пору личинки, мабуть, вже “запрограмовані” на майбутню зимівлю і “знають”, що перетворитися на муху зможуть ніяк не раніше майбутньої весни.

Взимку зберігати опариша можна і на вулиці в своєрідному “бункері”. Запаяну з одного кінця трубу невеликого діаметру забивають в землю нижче лінії промерзання (на метр-півтора). Роблять циліндр з жерсті або картону трохи меншого діаметру, закупорюють його своєрідними корками з пінопласту, поміщають в цей контейнер личинок і опускають на шнурку в сховище для опаришів.

Витягнуті з нього личинки в тепло швидко повертаються до життя, всім своїм виглядом демонструючи готовність відправитися на рибалку.