Аутоімунний тиреоїдит: хвороба щитоподібної залози

Щитоподібна залоза — це орган ендокринної системи, який виробляє гормони, що відповідають за метаболізм (обмін речовин) та інші біологічні процеси в організмі (серцевий ритм, температуру тіла, роботу травної системи). Щитоподібна залоза знаходиться спереду біля основи шиї, між гортанню і трахеєю. Залоза складається з двох частин, з’єднаних між собою вузьким перешийком, завдяки чому нагадує форму метелика.

Основна функція щитоподібної залози полягає у виробленні гормонів — тироксину (Т4), трийодтироніну (Т3), зворотного трийодтироніну (RТ3), кальцитоніну, які регулюють швидкість обміну речовин в організмі, впливають на нормальний розвиток та підтримку функцій всіх систем організму.

Аутоімунний тиреоїдит (АІТ) – один із найбільш поширених діагнозів в ендокринології. На тлі цього хронічного захворювання імунна система людини починає атакувати власну щитоподібну залозу, сприймаючи її як чужорідний орган. 

Які існують види аутоімунного тиреоїдиту

Аутоімунне захворювання щитоподібної залози класифікується залежно від клінічних проявів та ступеня тяжкості. Види тиреоїдиту Хашимото:

1. Гіпертрофічний тиреоїдит (зоб Хашимото). Характеризується збільшенням розміру щитоподібної залози, що відбувається внаслідок накопичення лімфоцитів у міжклітинному просторі.

2. Атрофічний тиреоїдит. Характеризується зменшенням розмірів щитоподібної залози. При розвитку патології можна діагностувати гіпотиреоз.

Рідко зустрічається фіброзна форма аутоімунного тиреоїдиту (зоб Ріделя). Патологія охоплює всю залозу, у результаті її тканини заміщаються фіброзною тканиною, що призводить до значного ущільнення органу.

Симптоми тиреоїдиту

На ранніх стадіях захворювання може протікати безсимптомно. Симптоматика може виявлятися та посилюватись у міру прогресування хвороби. Можливі симптоми:

• підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість;
• безболісне збільшення щитоподібної залози;
• безпричинний набір або зниження ваги;
• непереносимість холоду чи спеки;
• часті закрепи;
• сухість шкіри, яка може набувати жовтого відтінку;
• уповільнення частоти серцевих скорочень (брадикардія);
• порушення менструального циклу;
• зниження лібідо (сексуального потягу);
• біль у м’язах, суглобах;
• набряклість обличчя;
• осиплий, грубий голос;
• першіння у горлі;
• тремор рук (мимовільне тремтіння).

При аутоімунному тиреоїдиті може підвищуватися проникність кишкової стінки та відчувається порушення мікрофлори кишківника. Можуть спостерігатись різкі перепади настрою, підвищена дратівливість, тривожність, депресія.

Про порушення роботи щитоподібної залози, особливо при аутоімунному тиреоїдиті, може свідчити сухість, ламкість та випадіння волосся. Менш вираженими ознаками аутоімунного тиреоїдиту є порушення концентрації уваги та пам’яті.

Причини виникнення аутоімунного тиреоїдиту

Головною причиною розвитку тиреоїдиту є генетична схильність. Наявність аутоімунного захворювання у біологічних родичів підвищує ризик розвитку патології щитоподібної залози. Та можуть буди й інші причини: 

• надлишок йоду в організмі, що може виникнути внаслідок безконтрольного вживання великої кількості йоду;
• запальні процеси у паренхімі (тканині) щитоподібної залози;
• системні аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, целіакія, діабет першого ступеня, хвороба Аддісона);
• вірусні або бактеріальні інфекції (ГРВІ, грип);
• часті стреси;
• травми щитоподібної залози;
• несприятливе екологічне середовище (наприклад, з підвищеною радіацією);
• куріння.

Головна небезпека хронічного аутоімунного тиреоїдиту — його часто безсимптомний розвиток.

Перші ознаки патології можуть виникнути при значних патологічних змінах у структурі щитоподібної залози. При своєчасній діагностиці та правильно обраній терапії вдається досягти тривалої ремісії без ускладнень. Ігнорування симптомів хронічного запалення щитоподібної залози може призвести до ускладнень.

Аутоімунний тиреоїдит особливо небезпечний під час вагітності. Запалення щитоподібної залози збільшує ризик ускладнень вагітності (викидня на ранніх термінах, затримки внутрішньоутробного розвитку плода, передчасних пологів). Дефіцит гормонів у майбутньої матері може призвести до патологій розвитку плода (порушення формування головного мозку та нервової системи, вроджених вад, затримки психомоторного розвитку).

Рідкісним небезпечним ускладненням аутоімунного тиреоїдиту є мікседематозна кома, при якій спостерігається різке уповільнення функцій організму, що проявляється у млявості, сильній сонливості, дезорієнтації, значному зниженні температури тіла. Небезпечний стан потребує невідкладної медичної допомоги.

Способи лікування аутоімунного тиреоїдиту

Лікування аутоімунного тиреоїдиту спрямоване на нормалізацію рівня гормонів, які виробляє щитоподібна залоза, що здійснюється за допомогою довічної замісної терапії тиреоїдними гормонами. Пацієнтам призначаються препарати, що містять синтетичний гормон щитоподібної залози (левотироксин).

Дозування препарату при лікуванні аутоімунного тиреоїдиту підбирається індивідуально ендокринологом на підставі результатів аналізів крові на гормони та клінічного стану пацієнта. Під час терапії лікар регулярно призначає аналіз ТТГ для контролю функції щитоподібної залози, динаміки лікування та коригує дозування препаратів за потреби.